ГЕС Габріель-Терра
ГЕС Габріель-Терра | |
---|---|
ісп. Central Hidroeléctrica "Dr. Gabriel Terra" | |
32°49′51″ пд. ш. 56°25′16″ зх. д. / 32.830833333333° пд. ш. 56.421111111111° зх. д. | |
Країна | Уругвай |
Стан | діюча |
Річка | Ріо-Негро |
Каскад | каскад на Ріо-Негро |
Початок будівництва | 1937 |
В експлуатації з | 21 грудня 1945 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1947–1948, модернізація у 1994–1997 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 152 МВт |
Тип ГЕС | пригреблева |
Розрахований напір | від 16 до 28 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Каплан |
Кількість та марка турбін | 4 GEC / Alstom Neyrpic |
Витрата через турбіни | 4х160 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 3 Alstom Jeumont по 40 МВА |
Потужність гідроагрегатів | 4х38,8 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | гравітаційна контрфорсна |
Висота греблі | 51 м |
Довжина греблі | 1171 м |
Власник | Usinas Y Transmisiones del Estado (UTE) |
Мапа | |
ГЕС Габріель-Терра у Вікісховищі |
ГЕС Габріель-Терра (ісп. Gabriel Terra) — гідроелектростанція в Уругваї, на межі департаментів Дурасно і Такуарембо. Знаходячись перед ГЕС Baygorria, становить верхній ступінь каскаду на найбільшій лівій притоці Уругваю Ріо-Негро.
В межах проекту річку перекрили гравітаційною контрфорсною греблею висотою 51 метр та довжиною 1171 метр, яка потребувала 350 тис. м3 матеріалу. Вона утримує водосховище з площею поверхні 1070 км2 та об'ємом 8,8 млрд м3, поверхня якого в операційному режимі коливається між позначками 70 та 80,7 метра НРМ (на випадок повені максимальний рівень може зростати до 86 метрів НРМ).
Пригреблевий машинний зал обладнали чотирма гідроагрегатами з турбінами типу Каплан, які мають потужність до 38,8 МВт при напорі до 28 метрів (мінімальний напір становить 16 метрів, а номінальний 26 метрів).[1][2]
- ↑ Central Hidroeléctrica "Gabriel Terra" (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2017.
- ↑ Gabriel Terra Hydroelectric Power Plant Uruguay - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 14 березня 2018.